?

Log in

No account? Create an account
Шурша страницами [entries|archive|friends|userinfo]
Homo sapiens sapiens

[ userinfo | sum_f ]
[ archive | old (school?) ]

(без темы) [фев. 5, 2018|12:20 am]
Homo sapiens sapiens
Иногда я перечитываю свои тексты и думаю, что они ужасны.
Не все, но многие.
С картинами всё в точности до наоборот.
Не бывает так, чтоб всё хорошо, но очень хочется.
Интересно, как будет с фотографией?
Ссылка鶒长閟

Лёгкость бытия и битая посуда [ноя. 13, 2017|03:16 am]
Homo sapiens sapiens
Когда на полу лежат горы осколков битой посуды, я с легкостью шагаю по проспекту.
Всю свою посуду я оставляю дома, за закрытой дверью.
Моя мать боится читать мои тексты, ей страшно за меня.
Я стараюсь объяснить, что битая посуда не влияет на лёгкость бытия.
Если периодически не бить посуду, ты захламишь своё жилище.
Если не резаться, останешься тошнотворно чист.
Моя посуда бьется, пока я шагаю по проспекту.
Ссылка鶒长閟

Искусство - боль и прочее айнанэнанэ [окт. 20, 2017|05:58 pm]
Homo sapiens sapiens
Так же, как пила режет по живому музыкальный инструмент, ты режешь свои несовершенные знания в области Іскусство, пытаясь придумать новый контент. Пытаясь изучить старый контент. Пытаясь определить разницу, вписаться в нормы, удовлетворить требования.
Босиком по пыльному бетону, шаг за шагом, страницу за страницей. Ты проходишь, перелистываешь, проживаешь. Глотая пыльный воздух, выдыхаешь углекислый газ.
Разрывая кислую почву, находишь несметные сокровища, а затем празднуешь, сидя на кухне за столом с бокалом сухого игристого.
Берешь в руки все свои натюрморты и закапываешь в землю. Поливаешь сухим игристым и ждешь, когда почву пробьют новые творения. Концептуальные. Нетривиальные.
Ссылка鶒长閟

(без темы) [окт. 16, 2017|03:01 am]
Homo sapiens sapiens
"Інтервал" Ігоря Яновича - наперекір фігуративу

"Руйнувати - не створювати".
Ігор Янович створює руйнацію на своїх полотнах не кваплячись, під музику.
Проект за проектом він розкриває текнонічну будову хаотичного світу мовою абстрактного живопису.
Ігор проходить всі етапи становлення свого неповторного стилю: кераміка, графіка, фігуративний живопис, інтер'єр, але згодом йому це стає нецікаво.
Понад 20 років тому Янович відмовляється від фігуративу та всеціло присвячує себе абстракції.
В 2017 році видавництво Артбук публікує книгу під назвою "Інтервал", де освітлює детальну хронологію життя та творчості Яновича, особливо ретельно розглядаючи останні десять років діяльності художника.
Книга починається з розгорнутої дослідницької статті мистецтвознавця Бориса Філоненка: "У майстерні Ігоря Яновича звучить музика. Вона служить фоном розважливої розмови або стає частиною робочого процесу. В обох випадках музика протинає приміщення, підпорядковуючи його власному настрою".
Далі почергово йде опис таких проектів, як: "Матерія", "Горизонталі", "Діалог", "Контекст", "Суб'єктивний простір", "Лоботомія", "Течія". Завершується цикл дослідженням Бориса Філоненка експозиції "Траєкторія".
Кожен проект є самодостатнім, проте особливу увагу я хочу звернути на серії "Діалог", "Контекст", "Суб'єктивний простір" та "Течія", адже саме їхній симбіоз становить собою масштабний проект "Інтервал", котрий створював Ігор Янович за кураторської підтримки Павла Гудімова з 2009 по 2015 рік.
Репетиція, осмислення, висновки, переосмислення - невичерпний потік філософських серій, що не суперечать, а доповнюють одна одну.
Завдяки текстуальному супроводу мистецтвознавців Поліни Ліміної, Олени Єгорушкіної, Олени Мартинюк, коментарям Павла Гудімова, цитатам Ігоря та численним ілюстраціям, книга розкриває таємничий світ нефігуративного живопису Яновича, спостерігає за плавністю руху лінії крізь вільний потік фарби на полотні, дає відповіді, закодовані у формі та ставить нові запитання природі матеріального світу, котрий постійно підлягає руйнації та хаосу.
Ссылка鶒长閟

«Інтервал» Ігоря Яновича – візуальне звучання мовою абстракції [окт. 15, 2017|08:22 pm]
Homo sapiens sapiens

Ігор Янович - один з найяскравіших представників сучасного нефігуративного живопису в Україні.
Нажаль, за більш ніж 40 років творчого шляху Ігоря, не було видано жодної книги про митця, де можна було б ознайомитись з біографією та проектами художника. Можливо, так би все й лишилось, але в 2017 році видавництво Артбук публікує книгу під назвою "Інтервал", в котрій надає детальну біографію Яновича та інформацію про останні 10 років творчості художника.
"Інтервал" починається з розгорнутої статті мистецвознавця Бориса Філоненка. Він аналізує концепцію проектів автора, висвітлює різні періоди творчої діяльності.
Кожна з серій десятирічної праці Яновича має текстовий супровід та візуалізується фотографіями полотен художника.
Читать дальше...Свернуть )
Ссылка鶒长閟

"Проект Енеїда" як ілюстрований образ пересічного українця на зламі XIX-XX століть [окт. 10, 2017|12:37 am]
Homo sapiens sapiens
Українська література має тисячолітню історію, формування її бере початок ще до становлення Київської Русі. Однією з найбільш знакових подій в історії української писемності стала бурлескно-травестійна поема Івана Котляревського "Енеїда", вихід якої датований 1842р. З цієї пори почалось становлення новітньої української літератури, а сам твір визнаний "першою пам'яткою українського писемництва, що була укладена розмовною українською мовою". Не дивно, що за 175 років саме "Енеїду" Котляревського ілюстрували численну кількість разів, проте дивно інше - її так детально і не дослідили.
Виставка "Проект Енеїда", що стартувала 24 серпня в Національному Художньому Музеї України та триватиме до 29 жовтня, містить в собі найбільш повну збірку мистецьких артефактів, котрі різними візуальними шляхами, пласт за пластом, відкривають перед нами становлення та розвиток України, починаючи з ілюстрацій Порфирія Мартиновича, датованих 1873 роком, закінчуючи ілюстративним циклом Івана Будзи у вигляді коміксу 1995 року.
Я б сказала, що "Проект Енеїда" є своєрідною мапою національних кодів та кліше, котра впливає на всі органи чуття. Мандруючи даною мапою від одного залу до іншого, ми споглядаємо мінливість історичних сцен, зміщення політичних, релігійних та культурних акцентів, переосмислення навколишнього через один і той самий знаковий твір.
Персонажі елітарної античності Вергілія тлумачаться Котляревським на свій оригінальний лад, надихаючи художників, скульпторів, ілюстраторів та композиторів зображувати своїх героїв згідно з канонами власного часу.
Експозиція не обмежується лише відомими візуальними та аудіальними творами, такими як ілюстрації Базилевича та Данченка, чи опера Миколи Лисенка, хоч їм відведене почесне місце в залах, а числить за собою й маловідомі твори, як, наприклад, замальовки персонажів до вистави "Енеїда" Бориса Ердмана - представника російського авангарду, або майже невідомі нікому сувої В. Пресича, котрі були знайдені у фондах Літературно-меморіального музею Івана Котляревського в Полтаві.
Загалом, колекція експозиції налічує понад 200 визначних експонатів: ілюстрації, станковий живопис і графіку, театральні афіші, мультиплікацію, фото- та відеоматеріали, книжкові видання, які стосуються візуальних образів поеми Івана Котляревського з приватних колекцій та 11 музеїв України. Окрім того, постійно проходять лекції, кураторські екскурсії, освітні заходи, зустрічі з творцями та знавцями образів твору "Енеїда".
"Проект Енеїда" на даний момент надає найбільш обширну бібліотеку візуальних, мультимедійних та аудіальних образів, котрі проходили етапи деформації в період XIX-XXст., та за допомогою котрих можна спробувати уявити, яким представлявся пересічний українець, починаючи з 1900-х років, як змінювалось його ставлення до політики, культури та етносу за майже як 200 років, а також задуматись над тим, що чекає на нього в майбутньому.

Ссылка鶒长閟

(без темы) [окт. 2, 2017|08:45 pm]
Homo sapiens sapiens
Цвіль з'явилась на нашій планеті понад 200 мільйонів років тому. Спори цвілі непомітні, що дозволяє їм поширюватись всюди. При створенні сприятливих умов грибок почне активно розмножуватися, змінюючи консистенцію того, до чого торкається.
Цвіль проникає в живопис, маніпулює формою, вносить нове значення в діалог автора з глядачем.
Цвіль може як позбавити життя, так і врятувати його. Цвіль - метафора. Мистецтво говорить метафорами. Страждає, сперечається, постійно перероджується.
Антон Логов створює Цвіль, доповнює абстакцію текстами, граючи на струнах візуального сприйняття простору глядачем.
Чи здатні ми зрозуміти, коли цвіль проникла в усвідомлення дійстності крізь призму мистецтва?
Реалії сьогодення вражені цвіллю, світ кришиться, а уламки його руйнують гармонію навколишнього колись спокійного середовища. Уламки врізаються в кожного.
Споглядаючи роботи Антона, ми можемо задатись питанням, чи не вдихаємо вже зараз спори цвілі в свої легені, починаючи непомітно змінюватись, проходячи нові етапи мутації, переосмислюючи те, що відбувається навколо. Цвіль говорить чорно-синіми квадратами, текстами, котрі споріднив зі своїми полотнами автор. Цвіль вириває тебе зі звичної реальності та кидає на сірий мох, переносить зі стану спокою в тривогу. Розмножується в тобі, а потім покидає твої легені та подорожує далі, ти заспокоюєшся.
"Земля ніколи не буде небом", - Цвіль ніколи не дасть те, що ти просив. Проте, можливо, вона дасть тобі те, що так необхідно?
Мистецтво Логова не є м'яким, піддатливим. Воно деформує тебе кожною буквою, поглинає формою. Антон не заграє до глядача зрозумілими образами та контекстами, не полегшує пошук.
Якщо ти готовий поглянути всередину Цвілі, будь готовий до того, що вона змінить тебе.
Ссылка2 鎹鈫计|鶒长閟

(без темы) [сент. 21, 2017|09:20 pm]
Homo sapiens sapiens
Я жила в доме, который построил Джек.
В этом доме Джеку принадлежало всё: столы, стулья, камин, задний двор, скамейка у крыльца и кот.
Вечерами я сидела у камина, который спроектировал Джек. Камин грел и жёг меня одновременно.
Я никогда не видела Джека, но часто сидела напротив его стула за обеденным столом и представляла, как мы разговариваем.
Джек был чужой, но он был мне необходим. Он оставлял деньги на тумбочке у кровати, записки, в которых давал чёткие указания, что нужно сделать в тот или иной день, критику и ценные замечания. Благодаря ему я жила. По крайней мере, тогда так казалось.
Однажды Джек уехал навсегда, оставив завещание. Говорят, он умер, но я не верю.
В завещании Джек написал, что оставляет мне всё: столы, стулья, камин, задний двор, скамейку у крыльца и кота.
Не прошло недели, как кот умер. Я похоронила его на заднем дворе и оплакала, сидя на скамейке у крыльца, которая ещё недавно принадлежала Джеку.
Из комнаты, в которой жил Джек, я сделала мастерскую. Хоть Джеку и не нравился запах красок вперемешку с растворителем, думаю, он бы не возражал.
Прошло несколько лет, я перечитала завещание Джека и обнаружила пункт, который не замечала всё это время: Джек оставил мне своё имя.
Я отказалась его принять.
Больше присутствия Джека в моём доме не было.
Ссылка鶒长閟

Эскизы [авг. 8, 2017|03:55 pm]
Homo sapiens sapiens

...Свернуть )
Ссылка鶒长閟

job-job-job [июн. 15, 2017|09:28 pm]
Homo sapiens sapiens
Знаете, что особенно хорошо? - Поработать после работы, а потом сменить вид деятельности и еще немного поработать. Голова чище становится, мысли дурные в голову не лезут, гендерные вопросы отходят на второй, а то и на третий план. Говорят, от себя далеко не убежишь, но иногда это спасает.
Я в абсолютной любви. К работе, к творчеству во всех его проявлениях, к психоанализу, но последнее - боль, посему я в абсолютной любви к работе и в наслаждении от психоанализа.
Спасибо Е.М. и моему психоаналитику, благодаря которым мое наслаждение приобретает намного больше красок, чем определил Ньютон и описал Иттен.
Хочу прийти к состоянию "прелесть, какая дурочка", пока только перешагнула границу "господи, какая дура", шагаю дальше.

Keep walking.
Johnnie Walker.
Ссылка鶒长閟

navigation
[ viewing | most recent entries ]
[ go | earlier ]